All of us at the Ukrainian Catholic Education Foundation are deeply saddened by the loss of our beloved colleague Marta Kolomayets, the Director of the Fulbright Program-Ukraine in Kyiv, Ukraine, and the former Chief Operating Officer for UCEF between 2010 and 2013. Marta passed away unexpectedly on August 15th at her home outside of Kyiv.
Marta was a tireless worker who devoted her life and professional career to building a vibrant democratic society in Ukraine. During her tenure at UCEF she worked closely with our Friends of UCU Committees in Chicago, New York, Washington and Cleveland, organizing a variety of highly effective fundraising events and building a strong network of passionate Catholics around the United States. Marta was also instrumental in building awareness and promoting the legacy of His Beatitude Patriarch Josyf Slipyj, who survived 18 years of imprisonment and torture in a Siberian labor camp before his release in 1963 through the efforts of Pope John XXIII and U.S. President John F. Kennedy. Marta’s efforts helped the Ukrainian Catholic University to build its first residential college – Collegium I, named in honor of Cardinal Slipyj. She also produced a film about this heroic spiritual leader of the Ukrainian Catholic Church who survived 35 years in the Soviet Underground. We will always remember Marta for her boundless energy and creativity, her wonderful sense of humor and her infectious laugh. She was admired and loved by hundreds of friends in Ukraine and in North America and she inspired many of us to devote ourselves to UCEF’s mission with passion and determination.
We extend our heartfelt condolences to Marta’s loving husband, the renowned journalist Danylo Yanevsky, to her grieving mother Luba, her brother Andriy and sister-in-law Zoriana, her Uncle Oleh and Aunt Ivanka Karawan, her nieces and nephews, and to her countless friends that drew inspiration from her indomitable spirit.
May God grant her rest in His Heavenly Kingdom. Vichnaya Pamiat! Memory Eternal!
Пам’яті Марти Коломиєць
Вістка про відхід у вічність Марти Коломиєць буквально приголомшила всіх, хто її знав. Її життєрадісність та енергія просто несумісні з поняттям «смерть», а її добрих задумів і планів вистачило б на кілька життів. Тому сумно й боляче прощатися з людиною, з якою ми мали намір пройти ще чимало доріг у нашому спільному паломництві на цій землі.
Її життєві ролі були багатогранними, але для нас – спільноти Українського католицького університету – вона була передусім Посестрою, найближчою Подругою. Це вона допомагала своєму доброму другові, тоді ще мирянину Борисові Ґудзяку виношувати ідею відновлення Львівської богословської академії, а згодом і Українського католицького університету. Це вона ненав’язливо, але відчутно підтримувала кожного з нас своєю доброю порадою чи конкретним ділом. І до чого ж гірко, що вона не дочекалась від нас тих шанобливих відзнак і подячних ювілейних грамот, що їх дарують традиційно до 60-ліття і далі.
Марта Коломиєць віддавна належала до Комітету «Приятелів УКУ» в США й Україні, які повсякчас допомагали збирати кошти на наш Університет, що є приватним закладом і функціонує головно за рахунок доброчинних пожертв. Певний час вона працювала директоркою з програм і комунікацій Української католицької освітньої фундації у США, але й після того, як вона повернулася в Україну, її добре слово про УКУ служило «гарантією якості», яка продовжувала приносити важливі для нас плоди.
Народжена в США в українській патріотичній родині Люби й Анатолія Коломийців, п. Марта мріяла про те, щоб якимось чином прислужитися отій далекій землі своїх батьків. І ця мрія почала здійснюватися відразу, коли 1987 року вона, на той час молода американська журналістка, приїхала в Україну й вийшла на коло українських борців Руху опору. За підказкою Зеновія Красівського вона записала відео-інтерв’ю з недавно звільненими В’ячеславом Чорноволом і Михайлом Горинем. І хоч це відео згодом було в неї конфісковане, доля склалася так, що його показали по радянському телебаченню як доказ «шпигунської» діяльності, проте насправді воно принесло згаданим борцям славу і визнання.
З тих пір Україна була в епіцентрі її надій і тривог. Спершу вона працювала журналісткою видання Ukrainian Weekly (1991–1998), журналісткою і співробітницею низки програм з освіти, реформ місцевого самоврядування, розвитку громадянського суспільства. А коли бути лише журналісткою стало для неї «затісно», Марта Коломиєць працювала і головою правління Українського жіночого фонду, і в Українській організації з допомоги дітям (UCARE), і директоркою Програми імені Фулбрайта в Україні.
Коротко, але вдячно згадаємо, що була вона волонтеркою помаранчевого Майдану, надавала всіляку підтримку майданівцям, а також активно підтримувала Революцію Гідності.
Разом зі своїм чоловіком, істориком і телередактором Данилом Яневським, Марта Коломиєць була продюсеркою документально-хронікального фільму «Патріарх Йосип Сліпий». І це стало даниною її вдячності Українській Греко-Католицькій Церкві, яка була і є духовною опорою української діаспори за океаном. Згодом Марта Коломиєць визнає, що Патріарх Йосиф неначе сформулював і її власне життєве кредо: «Зло довго не може існувати, добро завжди переможе».
Подружжя пп. Марти й Данила було частим гостем УКУ й горнулося до нашої спільноти в її святкові чи буденні дні. Тепер настала наша черга обняти Вас, пане Даниле, і з’єднатися з Вами у Вашому горі. Хай Бог допоможе Вам відчути, як багато людей поділяють із Вами Ваш біль! Всі ми тепер молимося за упокій душі р. Б. Марти і віримо, що добрий Господь огорне цією молитвою і душу покійної, так раптово вирвану з кола земного життя, і зболену Вашу душу.
Ми твердо віримо, що кожен добрий вчинок покійної, кожне зерно любові, так щедро сіяне нею довкола себе, – все це записано в Книзі життя і відомо Богові. Отож хай Господь бачить передусім добрі вчинки нашої дорогої п. Марти, хай «згадає часи, коли душа її трепетала у божественному зачудуванні» і винагородить її на небі.
Їй, що так любила українську пісню, хай звучить тепер «несказанна пісня херувимів».
Горнемося до Вас, пане Даниле, до Вас, пані Любо, і до всієї Вашої родини в Америці, складаємо всім вам наші найщиріші співчуття – і хай буде нашій незабутній Подрузі земля пухом, небо – місцем спочинку й винагороди, а серед людей – вічная пам’ять!
Text from ucu.edu.ua
